Субота, 21.09.2019, 13:01
Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас, Гість
 



Актуальність проблеми духовно-морального батьківства визначена необхідністю усвідомлення великої ролі матері і батька не тільки на перших кроках життя дитини, але й призначенням її духовної долі в майбутньому. Ми розуміємо, що духовно-моральне здоров'я особистості виходить із ідеалів добра, істинного антропоцентризму. Тому зростає роль інтеграційних, консолідуючих зусиль представників світської і духовної освіти в вирішенні актуальних проблем сучасного батьківства. Така співпраця повинна привести до позитивних результатів по формуванню морально-духовної особистості батьків, про яку мріяли видатні філософи, педагоги і психологи світу.

            Сучасні умови розвитку  визначають підвищений інтерес суспільства до питань виховання підростаючого покоління у дусі гуманістичних ідеалів і загальнолюдських цінностей. Це зумовлено, головним чином, розвитком духовної особистості дитини, формуванням її високої емоційної культури, становленням широкого спектру етичних почуттів.

            Це дозволяє зробити висновки, що духовно-моральне відродження батьківства - це вища мета суспільства, яка допоможе подолати духовно-моральну кризу особистості.

             Відродження духовності, моральності не можливо без включання в це коло батьків як перших педагогів своїх дітей. Батьківська спільність - єдина, з якою дитина зв'язана все своє життя, і саме їй вона зобов'язана своїм особистим щастям, успіхами в професійній діяльності, гармонією з світом, а порою і смислом життя. Проте суспільна свідомість ще не готова прийняти ідею духовно-морального батьківства як вищу людську цінність, принцип і навіть парадигму духовно-морального відродження сім'ї і суспільства.

            Гуманізація поки що багато в чому обмежується зовнішніми змінами, не зачіпаючи глибинних основ взаємостосунків між людьми, зокрема, в системі відносин "батьки-дитина”. Тому психологічна і педагогічна наука та практика потребують досліджень, що розширюють і зміцнюють розуміння основ духовно-моральної гуманної батьківської педагогіки, духовної гуманістичної психології батьківства.

            Духовні і моральні основи особистості є умовою цілісності і саморозвитку людини. Питання духовно-морального розвитку батьків поки що не розв'язуються психолого-педагогічною наукою і практикою так успішно, як того вимагає визначаючий характер даного явища в людських відносинах. Це підкреслюють послідовники любовної педагогіки, педагогіки добра, гуманістичної психології.

             Сьогодні спостерігається помітне збільшення досліджень, присвячених вивченню психологічних аспектів морально-духовних проблем, але лише деякі з них торкаються проблеми батьківства. Зокрема, в психолого-педагогічній літературі проблематика розвитку духовної сторони особистості не має, як правило, статусу самостійного розділу і в об'ємності викладу значно поступається іншим аспектам. Крім того, навіть в тих випадках, коли питання духовного розвитку, виховання дитини стають об'єктом уваги педагогів і психологів, духовний розвиток особистості батьків розглядається, на наш погляд, тільки зовні.

   Духовний світ людини - це система поглядів, оцінок, думок, переконань, почуттів, потреб, ціннісних орієнтацій, інтересів і морально-етичних установок. Мораль включає систему правил поведінки, що склалися в суспільстві, закріпилися в свідомості людей і регулюється силою громадської думки. Духовність є складним гармонійним з'єднанням певних психологічних і особистісних якостей людини. Вона має певні форми прояву (психологічні утворення) як духовно-ціннісні орієнтації. Сама їх висока форма - це духовні потреби, що виявляються через різні види духовної діяльності (пізнавальну, естетичну, комунікативну). В цій діяльності відсутні прагматичні цілі. Вона направлена на задоволення безкорисливих духовних потреб (в знанні, любові, естетичному задоволенні, спілкуванні і т.д.). Специфічними формами прояву духовності є духовні стани і почуття. Ё  Духовний стан - це психологічне явище, що виникає частіше за все в процесі спілкування людини з природою, витворами мистецтва - тобто під час естетичного огляду. Такий стан частіше за все супроводжується емоційним підйомом, радісним хвилюванням, відчуттям безмежності світу, бажанням творити добро. Духовні стани викликають духовні почуття - совість, надію, віру, любов. Це ціннісні орієнтації особистості, які визначають її ставлення до оточуючих і допомагають зберегти власне Я при будь-яких, навіть трагічних обставинах. Наступною формою прояву духовності є емпатія, співчуття і уміння зрозуміти світ іншої людини в спілкуванні.

            Таким чином, структура духовності батьків може бути співвіднесена з наступними компонентами:

Ø  Потребово-ціннісний компонент - потреби, ціннісні орієнтації.

Ø  Пізнавально-інтелектуальний компонент - особливості розумової сфери (спостережливість, критичне мислення, глибина, допитливість).

Ø  Вольовий компонент - цілеспрямованість, наполегливість, саморегуляція.

Ø  Діяльнісний компонент - управління своїм внутрішнім світом відповідно до духовних ціннісних орієнтацій.

Ø  Чуттєво-емоційний компонент - емоційна сфера людини.

Ø  Гуманістичний компонент - повага, емпатія, співчуття.

Ø  Естетичний компонент - прагнення, потреби в красі і створення краси.


1. Розмовляємо з дітьми:

 

- Уявіть собі, що ви йдете з дитячого садка додому і бачите, як хлопчик штовхає маленьку дівчинку в калюжу. Туфлі її намокли, бант на голові ледь тримається, а по обличчю течуть сльози. Що б ви зробили? Діти, ви бачите, що настрій людини залежить від вчинків і поведінки оточуючих. Давайте допоможемо дівчинці.

 

    2.   Діти, а який у вас сьогодні настрій? Давайте зараз пограємо у гру «Визначення настрої членів сім’ї». Можна показати дітям малюнки із зображеннями членів сім’ї у різному настрої. При цьому мовленнєвий супровід може бути таким:

 

- Який настрій тут у мами і сина? Чому?

У грі ви повинні придумати з цих фотографій певну ситуацію. За настроєм членів родини придумайте їх діалог.

- А чи знаєте ви, що поганий настрій буває і у ваших близьких людей в родині? Чому? Від чого залежить настрій вашої мами або бабусі?

 

    3. Дізнатися, як дитина зрозуміла причину настрою близьких допоможе гра «Закінчи речення».

 

Тато засмучений через ...

Мама засмутилася, тому що ...

Дідусь подивився на мене суворо, тому що ...

Молодший брат розплакався через ...

Висновком такої гри можуть стати питання:

 - Що треба зробити, щоб поліпшити настрій близькій людині?

- Чи бували ви уважними до настрою, самопочуття своїх рідних?