Музейна
педагогіка – це наукова
дисципліна на перетині музеєзнавства, педагогіки й психології, яка розглядає
музей як освітню систему.
В Україні та близькому зарубіжжі відбувається процес становлення музейної
педагогіки. (Термін уперше ввів у науковий обіг у 1934 році К. Фрізен,
Німеччина. Це галузь діяльності, що здійснює передачу культурного досвіду на
основі міждисциплінарного та поліхудожнього підходу через педагогічний процес в
умовах музею).
Завдання
музейної педагогіки:
- формувати у дітей ціннісне ставлення до
культурно-історичної спадщини;
- розвивати інтерес до експонатів музею;
- формувати образ музею як зберігача предметів
культурно-історичного значення.
Основними
напрямами діяльності музею на сучасному етапі є:
1) Робота з музейною
аудиторією, яка спрямована на виховання ціннісного ставлення до культурної
спадщини і прищеплення смаку до музейних цінностей.
2) Розвиток
здібностей сприймати музейну інформацію через мову музейних експонатів.
3) Виховання емоцій,
розвиток фантазії і уявлення, активності.
4) Створення в музеї
умов, за яких би він працював найбільш ефективно.
5) Використання і
популяризація нових освітніх технологій у формі окремих проектів.
Зміст напрямів культурно-освітньої діяльності розкривається через різноманітні форми роботи, серед яких варто виділити такі:
· лекція,
· екскурсія,
· консультація,
· наукові
читання,
· літературні
вечори,
· кіносеанси,
· зустрічі
з цікавими людьми,
· свята,
· концерти,
· конкурси
і вікторини,
· персональні
виставки дітей і дорослих,
· клуби,
· гуртки
тощо.
Музей як скарбниця освітніх і педагогічних надбань є провідним пошуковим,
методичним, науково-дослідним та пропагандистським центром серед закладів
освіти.
В опануванні музейної
педагогіки можна визначити такі напрямки:
1. Інформування –
це перша сходинка музейної науки (початкові відомості про музей, музейні
предмети, експонати надаються за допомогою традиційних форм, таких, як
консультація)
2. Навчання –
це якісно новий рівень, який включає в себе передачу і засвоєння набутих умінь
і навичок.
3. Розвиток
творчих здібностей – музей створює особливі умови для розвитку творчих
здібностей.
4. Спілкування –
встановлення взаємних ділових або дружніх стосунків на основі спільних
інтересів, пов’язаних з тематикою музею.
5. Відпочинок –
організація вільного часу в музейній кімнаті.
Створення
міні-музеїв у дитсадку – важлива складова реалізації принципів
музейної педагогіки, що забезпечує умови для особистісного розвитку дошкільнят,
безпосереднього залучення їх до світу мистецтва. Міні-музеї – це куточки, що
оформлені відповідно до певної теми і містять, окрім „музейних експонатів”,
дитячі роботи, створені малюками до і після відвідування класичних музеїв.
Важлива особливість
міні-музеїв – це участь малюків у їх створенні. Діти разом з дорослими
обговорюють тематику, приносять з дому різноманітні експонати, роблять деякі
своїми руками.
Дошкільнята знову і знову поринають у світ мистецтва, переглядаючи музейні
експонати, повторно отримують позитивні враження.
Вихованці старших груп проводять екскурсії для молодших.
У класичних музеях не можна торкатися експонатів
руками, а в міні-музеях не просто можна, а навіть потрібно!
Дитина має можливість брати вироби у руки, розглядати їх, обстежувати
тактильно, а також переставляти на інше місце, створювати власну експозицію. У
звичайному музеї дитина – лише пасивний спостерігач, а тут вона – співавтор.
Зміст, оформлення і призначення міні-музеїв мають відповідати віку дітей.
Міні-музеї у дитячому садку – це особливий розвивальний простір, створений з
метою долучення дитини до світу мистецтва, розширення її культурного й
національного світогляду, формування життєвої компетентності .
