Неділя, 19.08.2018, 15:16
Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас, Гість
 


Музейна педагогіка – це наукова дисципліна на перетині музеєзнавства, педагогіки й психології, яка розглядає музей як освітню систему.

     В Україні та близькому зарубіжжі відбувається процес становлення музейної педагогіки. (Термін уперше ввів у науковий обіг у 1934 році К. Фрізен, Німеччина. Це галузь діяльності, що здійснює передачу культурного досвіду на основі міждисциплінарного та поліхудожнього підходу через педагогічний процес в умовах музею). 

 Завдання музейної педагогіки:

  • формувати у дітей ціннісне ставлення до культурно-історичної спадщини;
  • розвивати інтерес до експонатів музею;
  • формувати образ музею як зберігача предметів культурно-історичного значення.

Основними напрямами діяльності музею на сучасному етапі є:

1) Робота з музейною аудиторією, яка спрямована на виховання ціннісного ставлення до культурної спадщини і прищеплення смаку до музейних цінностей.

2) Розвиток здібностей сприймати музейну інформацію через мову музейних експонатів.

3) Виховання емоцій, розвиток фантазії і уявлення, активності.

4) Створення в музеї умов, за яких би він працював найбільш ефективно.

5) Використання і популяризація нових освітніх технологій у формі окремих проектів.

      Зміст напрямів культурно-освітньої діяльності розкривається через різноманітні форми роботи,  серед яких варто виділити такі:

·         лекція,

·         екскурсія,

·         консультація,

·         наукові читання,

·         літературні вечори,

·         кіносеанси,

·         зустрічі з цікавими людьми,

·         свята,

·         концерти,

·         конкурси і вікторини,

·         персональні виставки дітей і дорослих,

·         клуби,

·         гуртки тощо.

     Музей як скарбниця освітніх і педагогічних надбань є провідним пошуковим, методичним, науково-дослідним та пропагандистським центром серед закладів освіти.

      В опануванні музейної педагогіки можна визначити такі напрямки:

1. Інформування – це перша сходинка музейної науки (початкові відомості про музей, музейні предмети, експонати надаються за допомогою традиційних форм, таких, як консультація)

2. Навчання – це якісно новий рівень, який включає в себе передачу і засвоєння набутих умінь і навичок.

3. Розвиток творчих здібностей – музей створює особливі умови для розвитку творчих здібностей.

4. Спілкування – встановлення взаємних ділових або дружніх стосунків на основі спільних інтересів, пов’язаних з тематикою музею.

5. Відпочинок – організація вільного часу в музейній кімнаті.

 Створення міні-музеїв у дитсадку – важлива складова реалізації принципів музейної педагогіки, що забезпечує умови для особистісного розвитку дошкільнят, безпосереднього залучення їх до світу мистецтва. Міні-музеї – це куточки, що оформлені відповідно до певної теми і містять, окрім „музейних експонатів”, дитячі роботи, створені малюками до і після відвідування класичних музеїв.

      Важлива особливість міні-музеїв – це участь малюків у їх створенні. Діти разом з дорослими обговорюють тематику, приносять з дому різноманітні експонати, роблять деякі своїми руками.

     Дошкільнята знову і знову поринають у світ мистецтва, переглядаючи музейні експонати, повторно отримують позитивні враження.

      Вихованці старших груп проводять екскурсії для молодших.

      У класичних музеях не можна торкатися експонатів руками, а в міні-музеях не просто можна, а навіть потрібно!

     Дитина має можливість брати вироби у руки, розглядати їх, обстежувати тактильно, а також переставляти на інше місце, створювати власну експозицію. У звичайному музеї дитина – лише пасивний спостерігач, а тут вона – співавтор.

     Зміст, оформлення і призначення міні-музеїв мають відповідати віку дітей.

     Міні-музеї у дитячому садку – це особливий розвивальний простір, створений з метою долучення дитини до світу мистецтва, розширення її культурного й національного світогляду, формування життєвої компетентності .