Зовнішня мотивація школяра
Що ж приваблює дитину в школі? Спочатку це переважно зовнішні моменти шкільного життя - шкільна сумка, зошити, інші учні, учителі. Не всі діти готові до такої співпраці. Не всі також можуть зосередитися й уважно, не відволікаючись, слухати учителя, деякі діти і п'яти хвилин не можуть всидіти на місці. Причини такої неуважності можуть бути найрізноманітніші: це і особливості вищої нервової діяльності, і швидке виснаження, і втомлюваність через погане здоров'я, і психологічна неготовність - слабке, нерозвинене вміння керування увагою і запам‘ятовуванням.
Недостатня підготовленість призводить до невдач, дитина починає сприймати навчання як надмірне навантаження. Вона сумлінно виконує всі вказівки вчителя, старається, а в неї все одно виходить погано. Замість очікуваної похвали вона отримує постійні зауваження. Не дивно, що все це швидко їй набридає і вона втрачає інтерес до школи. Якщо ж дитині все вдається, якщо учитель і батьки часто ЇЇ хвалять, то навчання буде пов'язане з відчуттям успіху. А успіх - найважливіше джерело позитивного ставлення до занять.
Однією з частих причин батьківського занепокоєння є формула: «Він стільки знає, а вчитися не може!» Почувши від педагогів, що необхідними умовами готовності до школи є знання того і того, батьки у своїх стараннях не знають меж, а можливості дітей до уваги не беруть.
Важливою ознакою інтелектуальної готовності до школи є не просто розрізнені знання, уявлення про предмети і їхні властивості, а, перш за все, уміння бачити зв'язки й закономірності, бажання дитини зрозуміти, що від чого і чому.
ПЕРШІ КРОКИ ДО ШКОЛИ
ЧОМУ ЗНИКАЄ ІНТЕРЕС ДО ШКОЛИ?
Взаємодія з дитиною, контакт із нею, зазвичай, виключає авторитарність, диктаторство, погрози: «Ось підеш до школи - там тобі покажуть!», «Тільки спробуй приносити мені двійки!».
АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ
1.Поступове вироблення у
дитини звички дотримуватися певного режиму дня.
2.Формування навичок самообслуговування (вміння самостійно готувати та прибирати робоче місце,складати навчальні приладдя).
3.Розвиток навчальних навичок, навичок спілкування.
4. Організація позитивного емоційного спілкування дитини з учнями, вихователем.
5. Забезпечення міжособистісного спілкування дітей як однієї з найефективніших умов успішної адаптації до навчання у школі.
6. Забезпечення змістовної діяльності першокласників з урахуванням індивідуальних інтересів кожної дитини.
7. Проведення спеціальних ігор, спрямованих на розширення кола спілкування, вироблення впевненості, зняття тривожності та стресів.
Рекомендації психолога щодо роботи з першокласниками
Використовувати у роботі з дітьми вправи на розкладання об’єкта на частини, порівняння предметів, виявлення закономірностей, формування умовисновків.
Розвивати навички концентрації та стійкості уваги за допомогою вправ на пошук ходів у лабіринтах, складання простих візерунків, ігри "Графічний диктант", "заплутані доріжки".
Формувати елементи конструкторських навичок і творчої уяви за допомогою гри на перевтілення, простої мозаїки, завдань пошукового характеру.
Розвивати слухову, зорову й тактильну пам'ять за допомогою вправ на запам’ятовування різних предметів, ігор "Неуважний художник", "Знайди відмінності", "Сніговий шар", "Зоровий диктант".
