П`ятниця, 21.09.2018, 02:16
Ви увійшли як Гість | Група "Гості"Вітаю Вас, Гість
 
Ранній вік дитинства
Ранній вік охоплює період дитинства від народження до кінця другого року життя. Це вік найбільш швидкого фізичного і психічного розвитку дитини. Значно збільшується зріст (в середньому від 50 см у новонародженої дитини до 85 см у дворічної) і вага (в середньому від 3,5 кг на час народження до 12 кг у дворічному віці). Такий важливий для діяльності організму і психічного розвитку людини орган, яким є головний мозок, росте в перші роки життя надзвичайно інтенсивно. Якщо у новонародженої дитини вага мозку дорівнює в середньому 380 г, то на кінець другого року вона досягає 1025 г, тобто зростає майже в три рази. Збільшення маси мозку супроводиться вдосконаленням його анатомічної структури. Здійснюється мієлінізація нервових шляхів, диференціюються клітинні елементи мозкової кори. Разом з анатомічними змінами відбувається розвиток вищої нервової діяльності дитини. Зростає швидкість утворення тимчасових зв'язків. Поступово збільшується швидкість вироблення диференційовок і точність розрізнювання сприйманих подразників. Це створює необхідні фізіологічні умови для збагачення досвіду дитини, для навчання її різним навичкам і вмінням. За перші два роки життя дитина навчається сидіти, приймати вертикальне положення, ходити, захоплювати предмети руками і маніпулювати ними різним чином. Інтенсивно розвивається сприймання навколишньої дійсності, вдосконалюється зір, слух, дотик, м'язове почуття. Важливих успіхів досягає дитина на протязі раннього дитинства в оволодінні мовою, що має першорядне значення для формування дитячого мислення. Вдосконалення рухів і пізнавальної діяльності дитини тісно пов'язано з появою у неї нових потреб і почуттів. У перші роки життя визначається емоційна основа майбутньої особистості. Важливу роль у психічному розвитку дітей раннього віку відіграє формування так званого «комплексу пожвавлення», позитивної емоційної реакції на появу дорослої людини. Ця емоційна реакція переростає потім у більш глибоке і стійке почуття симпатії до близьких людей і править могутнім стимулом для підвищення рівня активності дитини, для набуття нових знань і вмінь. Складний процес психічного розвитку у ранньому дитинстві істотним чином залежить від умов життя і виховних впливів. Тому необхідно, починаючи з немовлячого віку, турбуватися не тільки про охорону здоров'я і про нормальний хід дозрівання дитячого організму, але й про виховання дитини, про правильне керівництво розвитком психічних процесів і властивостей особистості, враховуючи її вікові психофізіологічні особливості. Оскільки ці особливості істотно змінюються на протязі раннього дитинства, розглянемо послідовно вікові характеристики дітей першого і другого років життя.
Розвиток почуттів у дітей в ранньому віці
Розвиток почуттів відбувається у зв'язку з загальним ходом психічного розвитку дитини під впливом умов життя і виховання. У новонародженої дитини є лише безумовно рефлекторні емоційні реакції. Так, наприклад, при різкій зміні обстановки, голосних звуках, втраті рівноваги виникає реакція «страху», яка характеризується захисними рухами, плачем тощо. Стиснення або обмеження рухів викликає емоційне «обурення», яке виражається в різких рухах кінцівок і всього тулуба, в гнівних криках тощо. Тихі звуки, погладжування, погойдування тощо стимулюють позитивну емоційну реакцію, яка характеризується загальним заспокоєнням, неголосною вокалізацією тощо. Перший вияв почуттів пов'язаний із задоволенням органічних потреб дитини. Доброякісна їжа, зручна тепла постіль, бадьорий, здоровий фізичний стан викликають позитивну емоційну реакцію дитини. Голод, фізичне нездужання, незручне положення, холод викликають негативну емоційну реакцію. У дальшому на основі цих природжених безумовних емоційних реакцій утворюються нові, умовні; так, один вигляд або звук голосу матері, яка постійно піклується про дитину і ласкаво до неї звертається, викликає у малої дитини радісний стан. Негативна реакція, викликана спочатку гіркими ліками, починає згодом викликатися виглядом лікаря, який давав ці ліки. У міру збагачення досвіду дитини і ускладнення її діяльності, а також її взаємовідносин з оточуючими людьми у неї формуються нові потреби й інтереси. Це є важливою умовою розвитку і збагачення дитячих почуттів. Дитина починає цікавитися не тільки вузьким колом речей, що безпосередньо пов'язані з задоволенням її органічної потреби в їжі, в теплі, в фізичному догляді. Інтереси її поширюються на більш широкий світ навколишніх предметів, явищ і подій, а разом з тим і почуття її стають складнішими й змістовнішими. Як уже зазначалося, на кінець другого — початок третього місяця життя у дитини появляється «комплекс пожвавлення», позитивна емоційна реакція на дорослу людину. Виникнення цієї реакції обумовлено тим, що дорослий турбується про дитину, задовольняє її потреби, пестить її. На кінець першого року життя дитина може відчувати задоволення від яскраво пофарбованих предметів, від музикальних звуків, від іграшок, з якими можна виконувати різні дії. Особливо важливе значення має розвиток у дитини почуття емоційної прихильності, симпатії до близьких людей, співчуття до їх переживань і вчинків. Так, однорічна дитина сама ладна заплакати, коли мати закриває обличчя руками, удавано схлипуючи. Побачивши пізніше, що мати сміється, вона сама розпливається в усмішці і заливається веселим сміхом. Виникають зародки найпростіших моральних переживань, з'являється поки ще наївне задоволення при виконанні вимог навколишніх людей. Так, дитина півтора року звичайно задоволена, коли дорослий її хвалить, схвалює її поведінку. Помітивши несхвальний погляд дорослого, коли вона засовує пальця в рот, та ж дитина припиняє цю заборонену дію, і обличчя її заливає краска сорому. Таким чином, почуття починають викликатися не лише тим, що просто приємне чи неприємне, але й тим, що добре чи погано, що відповідає або суперечить вимогам навколишніх людей.
Розвиток волі у ранньому віці
Дитяча воля формується і вдосконалюється в процесі розвитку дитини під впливом умов життя і виховання. Поведінка новонародженої дитини має мимовільний характер, вона складається з безумовних рефлексів (наприклад, у дитини є сисні рефлекси, рефлекс хватання, різні захисні рефлекси тощо). У дальшому відбувається оволодіння своїми рухами, утворення найпростіших рухових навичок. Немовля у віці 2—3 місяців, побачивши який-небудь предмет, що зацікавив його (наприклад, яскраву кульку чи брязкальце), приходить у загальне рухове збудження і робить велику кількість хаотичних, невпорядкованих рухів ручками та ніжками, які звичайно не приводять до якогось результату. Коли ж дитині вдається іноді випадково захопити чи зачепити видимий предмет, у неї починає нагромаджуватися певний досвід, і в дальшому немовля все спритніше і все успішніше робить свої хватальні рухи. Фізіологічною основою цих довільних рухів є утворення тимчасових зв'язків між зоровими та руховими аналізаторами. Разом з розвитком ручних довільних рухів дитина оволодіває рухами тулуба та ніг. Послідовно дитина навчається піднімати і тримати голівку. Потім сидіти, стояти, а потім (на кінець першого року — початок другого) починає самостійно пересуватися. Великих успіхів досягає дитина на першому році життя також в оволодінні своїм голосовим апаратом. Уже в белькотанні піврічної дитини чути окремі звуки та звукосполучення людської мови. На кінець першого року вона починає вимовляти перші слова. У розвитку довільних рухів важливу роль відіграє власна рухова практика дитини. Але вже з другого півріччя життя поряд з особистим руховим досвідом джерелом оволодіння новими рухами стає наслідування. Наслідування, яке має дуже велике значення у формуванні волі, саме змінює свій характер протягом життя дитини. Якщо спочатку воно має механічний характер, то на початку дошкільного віку воно стає більш свідомим, більш узагальненим. Дитина починав відтворювати засвоєні шляхом наслідування дії, видозмінюючи їх відповідно до умов завдання, що стоїть перед нею. На протязі раннього дитинства йде інтенсивний розвиток довільних рухів. Дитина впевнено захоплює руками різні предмети і потім спритно маніпулює ними. Вона самостійно пересувається, переборюючи нескладні перешкоди на своєму шляху. На другому році життя рухи дитини починають пов'язуватися з словесними подразниками і можуть бути викликані не тільки безпосередніми враженнями, але й за допомогою найпростіших словесних вказівок. (Дай ручку, іди сюди, сядь на лавку). Таким чином створюються необхідні основи для дальшого формування вольових дій.